Мармелад

– Мама, а знаєш якого ведмедя я не боюся?
– Якого ж синку?, – посміхнулась мама.
– Мармеладного. – розсміявся чотирирічний малюк, стискаючи в маленьких пальчиках прозорого мармеладного ведмедика
Я посміхнулася і згадала, як в дитинстві сама наминали за обидві щоки подібні цукерки. Різнокольорові, смачні, зовсім не липкі, вони завжди підіймали  настрій. А ще я любила ворожити яку ж витягну з пачки наступною. Червону – полуничну або жовту – лимону, а може бути помаранчеву – апельсинову.

  Мармеладки – дуже практичні цукерки. Навіть захована в кишеню, вона не розтечеться і навіть в самий жаркий день не залишить слідів на пальцях. Слово «мармелад» прийшло до нас з французької мови і означало «варення з айви». Дійсно, ще на Близькому Сході, який і вважається батьківщиною мармеладу, щоб зберегти залишки врожаю виварювали його до дуже густої консистенції. Коли ж в цю суміш цукру і фруктів стали додавати пектин, агар-агар або желатин, з’явилися желейні цукерки звичного нам зразка. Але справжня історія успіху починається в 1920, коли Ханс Рігель відкриває перше виробництво відомих, тепер вже на весь світ, ведмедиків Harribo. Золотий ведмедик, придуманий в 1960 році, став еталоном успіху у виробництві мармеладних цукерок.